1. Словник української мови у 20 томах

сторожів

СТО́РОЖІВ, жева, жеве.

Прикм. до сто́рож; належний сторожеві.

В маленькій сторожевій хатині лагодили співку (С. Васильченко);

Не встигла [Катря] ще й поснідати, прибігла сторожева дівчина (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Сторожів — Сто́рожів іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. сторожів — -жева, -жеве. Прикм. до сторож. || Належний сторожеві. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сторожів — СТО́РОЖІВ, жева, жеве. Прикм. до сто́рож; належний сторожеві. В маленькій сторожевій хатині лагодили співку (Вас., II, 1959, 23); Не встигла [Катря] ще й поснідати, прибігла сторожева дівчина (Головко, II, 1957, 193). Словник української мови в 11 томах