стрімка

Стріха, -хи

ж.

1) Край соломенной крыши, выступающій за стѣну. І горобець свою стріху має. Ном. Да вже весна красна із стріх вода капле. Мет. 301.

2) Соломенная крыша. Kolb. І. 56. ум. стрімка.