стрімкий

Стрімкий, -а, -е

1) Высокій, тонкій и високій; крутой. Стрімка хата. Канев. у. Цей причілок дуже стрімкий.

2) Стоймя стоящій (о пахоти). Як кидаєш зерно на стрімку ріллю, то зерно западає глибоко. Волч. у.

Значення в інших словниках

1. стрімкий — стрімки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. стрімкий — Стрімчастий, крутий, прямовисний, урвистий, ок. стрімголовий; СОВ. НАВАЛЬНИЙ; (стовбур) рівний, гінкий; (- вежу) шпичастий, шпилястий; (ніс) гострий.  Словник синонімів Караванського
3. стрімкий — див. крутий  Словник синонімів Вусика
4. стрімкий — [стр'імкий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
5. стрімкий — СТРІМКИ́Й, а́, е́. 1. Майже прямовисний, крутий; протилежне пологий, положистий. Івонко пропонує дорогу “через горб” навпростець. Чи добре буде? Бо горб стрімкий.  Словник української мови у 20 томах
6. стрімкий — -а, -е. 1》 Майже прямовисний, крутий; прот. спадистий, положистий. || Дуже крутий, прямовисний (про обрив, стіну урвища, ущелини і т. ін.). || Із спуском або підйомом, нерівний (про дорогу, стежку і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. стрімкий — КРУТИ́Й (про схил, берег — майже вертикальний), СТРІМКИ́Й, СТРІМЧА́СТИЙ, ПРЯМОВИ́СНИЙ, ПРОСТОВИ́СНИЙ розм., ПРИ́КРИЙ заст.; УРВИ́СТИЙ, ОБРИ́ВИСТИЙ, ОБРИ́ВЧАСТИЙ, ОБІ́РВАНИЙ (внаслідок обвалу); КРУТОБО́КИЙ (який має майже вертикальні схили з різних боків).  Словник синонімів української мови
8. стрімкий — Стрімки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. стрімкий — СТРІМКИ́Й, а́, е́. 1. Майже прямовисний, крутий; протилежне пологий, положистий. Івонко пропонує дорогу «через горб» навпростець. Чи добре буде? Бо горб стрімкий. «Хай», погоджується Дарка (Вільде, Повнол.  Словник української мови в 11 томах