стрімкий —
СТРІМКИ́Й, а́, е́. 1. Майже прямовисний, крутий; протилежне пологий, положистий. Івонко пропонує дорогу “через горб” навпростець. Чи добре буде? Бо горб стрімкий.
Словник української мови у 20 томах
стрімкий —
-а, -е. 1》 Майже прямовисний, крутий; прот. спадистий, положистий. || Дуже крутий, прямовисний (про обрив, стіну урвища, ущелини і т. ін.). || Із спуском або підйомом, нерівний (про дорогу, стежку і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
стрімкий —
КРУТИ́Й (про схил, берег — майже вертикальний), СТРІМКИ́Й, СТРІМЧА́СТИЙ, ПРЯМОВИ́СНИЙ, ПРОСТОВИ́СНИЙ розм., ПРИ́КРИЙ заст.; УРВИ́СТИЙ, ОБРИ́ВИСТИЙ, ОБРИ́ВЧАСТИЙ, ОБІ́РВАНИЙ (внаслідок обвалу); КРУТОБО́КИЙ (який має майже вертикальні схили з різних боків).
Словник синонімів української мови
стрімкий —
СТРІМКИ́Й, а́, е́. 1. Майже прямовисний, крутий; протилежне пологий, положистий. Івонко пропонує дорогу «через горб» навпростець. Чи добре буде? Бо горб стрімкий. «Хай», погоджується Дарка (Вільде, Повнол.
Словник української мови в 11 томах
стрімкий —
Стрімкий, -а, -е 1) Высокій, тонкій и високій; крутой. Стрімка хата. Канев. у. Цей причілок дуже стрімкий. 2) Стоймя стоящій (о пахоти). Як кидаєш зерно на стрімку ріллю, то зерно западає глибоко. Волч. у.
Словник української мови Грінченка