стрімкий

стрімки́й

-а, -е.

1》 Майже прямовисний, крутий; прот. спадистий, положистий.

|| Дуже крутий, прямовисний (про обрив, стіну урвища, ущелини і т. ін.).

|| Із спуском або підйомом, нерівний (про дорогу, стежку і т. ін.).

2》 Який відзначається великою швидкістю, динамічністю (про рух, яку-небудь дію, якийсь процес).

|| Який має велику швидкість руху (про транспортні засоби, течію річки і т. ін.).

|| Швидкий у рухах, жвавий, рухливий (про живу істоту).

|| Дуже швидкий, значний за силою, ступенем вияву тощо (про темпи розвитку, ріст і т. ін. чого-небудь).

3》 Який має красиву статуру, високий зріст і т. ін.

|| Рівний, високий (про дерево, стовбур його і т. ін.).

|| Спрямований угору; який відзначається правильним, пропорційним співвідношенням частин, витонченістю ліній (про колони, будівлі і т. ін.).

|| Який звужується, загострюється на кінці або вгорі.

|| Чітко окреслений (про чоло, ніс і т. ін.).

4》 перен. Гострий, емоційно насичений (про фразу, слово і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. стрімкий — стрімки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. стрімкий — Стрімчастий, крутий, прямовисний, урвистий, ок. стрімголовий; СОВ. НАВАЛЬНИЙ; (стовбур) рівний, гінкий; (- вежу) шпичастий, шпилястий; (ніс) гострий.  Словник синонімів Караванського
3. стрімкий — див. крутий  Словник синонімів Вусика
4. стрімкий — [стр'імкий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
5. стрімкий — СТРІМКИ́Й, а́, е́. 1. Майже прямовисний, крутий; протилежне пологий, положистий. Івонко пропонує дорогу “через горб” навпростець. Чи добре буде? Бо горб стрімкий.  Словник української мови у 20 томах
6. стрімкий — КРУТИ́Й (про схил, берег — майже вертикальний), СТРІМКИ́Й, СТРІМЧА́СТИЙ, ПРЯМОВИ́СНИЙ, ПРОСТОВИ́СНИЙ розм., ПРИ́КРИЙ заст.; УРВИ́СТИЙ, ОБРИ́ВИСТИЙ, ОБРИ́ВЧАСТИЙ, ОБІ́РВАНИЙ (внаслідок обвалу); КРУТОБО́КИЙ (який має майже вертикальні схили з різних боків).  Словник синонімів української мови
7. стрімкий — Стрімки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. стрімкий — СТРІМКИ́Й, а́, е́. 1. Майже прямовисний, крутий; протилежне пологий, положистий. Івонко пропонує дорогу «через горб» навпростець. Чи добре буде? Бо горб стрімкий. «Хай», погоджується Дарка (Вільде, Повнол.  Словник української мови в 11 томах
9. стрімкий — Стрімкий, -а, -е 1) Высокій, тонкій и високій; крутой. Стрімка хата. Канев. у. Цей причілок дуже стрімкий. 2) Стоймя стоящій (о пахоти). Як кидаєш зерно на стрімку ріллю, то зерно западає глибоко. Волч. у.  Словник української мови Грінченка