стусень

Стусан, -на, стусень, -сня

м. Тумакъ, ударъ кулакомъ. Гей хто зо мною вийде битись, покуштувати стусанів? Котл. Ен. II. 15. стусана да́ти. Ударить кулакомъ. Такого стусана дав, що так і облилась сльозами. Св. Л. 51.

---------------

Стусень, -сня

м. Пинокъ, толчекъ. Дав стусня, аж перекинувсь. Черк. у.

Значення в інших словниках

1. стусень — сту́сень іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. стусень — СТУ́СЕНЬ, сня, ч., рідко. Те саме, що стуса́н. Дав стусня, аж перекинувсь (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
3. стусень — -сня, ч., рідко. Те саме, що стусан.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стусень — СТУ́СЕНЬ, сня, ч., рідко. Те саме, що стуса́н. Дав стусня, аж перекинувсь (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах