1. Словник української мови Грінченка

стусень

Стусан, -на, стусень, -сня

м. Тумакъ, ударъ кулакомъ. Гей хто зо мною вийде битись, покуштувати стусанів? Котл. Ен. II. 15. стусана да́ти. Ударить кулакомъ. Такого стусана дав, що так і облилась сльозами. Св. Л. 51.

---------------

Стусень, -сня

м. Пинокъ, толчекъ. Дав стусня, аж перекинувсь. Черк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стусень — сту́сень іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. стусень — СТУ́СЕНЬ, сня, ч., рідко. Те саме, що стуса́н. Дав стусня, аж перекинувсь (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  3. стусень — -сня, ч., рідко. Те саме, що стусан. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стусень — СТУ́СЕНЬ, сня, ч., рідко. Те саме, що стуса́н. Дав стусня, аж перекинувсь (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах