субітник

Субітник, -ка

м.

1) Наказываемый по субботамъ.

2) Поминальная книга, субботникъ, синодикъ. В субітник Фоку записали. Мкр. Г. 70. Запишімо, стара, часть грошей на церкву, щоб нас поминали, щоб нас записали в субітник. Левиц. І. 381.

Значення в інших словниках

1. субітник — -а, ч., заст. 1》 Той, кого карали по суботах. 2》 Поминальна книга, синодик.  Великий тлумачний словник сучасної мови