субітник

субі́тник

-а, ч., заст.

1》 Той, кого карали по суботах.

2》 Поминальна книга, синодик.

Значення в інших словниках

1. субітник — Субітник, -ка м. 1) Наказываемый по субботамъ. 2) Поминальная книга, субботникъ, синодикъ. В субітник Фоку записали. Мкр. Г. 70. Запишімо, стара, часть грошей на церкву, щоб нас поминали, щоб нас записали в субітник. Левиц. І. 381.  Словник української мови Грінченка