суджений

Суджений, -а, -е

Суженый. Ой вечірняя зоря двоє діток привела: однеє родженеє, а другеє судженеє. н. п.

Значення в інших словниках

1. суджений — су́джений 1 дієприкметник від: суди́ти су́джений 2 іменник чоловічого роду, істота наречений  Орфографічний словник української мови
2. суджений — Наречений, молодий; коханий; (судом) засуджений.  Словник синонімів Караванського
3. суджений — див. наречений  Словник синонімів Вусика
4. суджений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до судити. || суджено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. ім. суджений, -ного, ч.; суджена, -ної, ж., розм. Призначений (призначена) долею; наречений (наречена).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. суджений — Наречений, призначений, приділений, приречений  Словник чужослів Павло Штепа
6. суджений — СУ́ДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до суди́ти. Найнеймовірніші чутки гасали по селах та хуторах: німці .. палять хліба в Грунському районі, вирубують ліси, щоб не заводилися партизани: ті, що були розкуркулені та суджені за Радянської влади...  Словник української мови у 20 томах
7. суджений — су́джений: ◊ від су́дженого не втече́ш від долі не втечеш (Франко) (м, ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. суджений — НАРЕЧЕ́НИЙ (чоловік стосовно до жінки, з якою має одружитися), ЖЕНИ́Х, СУ́ДЖЕНИЙ фольк.; МОЛОДИ́Й, МОЛОДИ́К рідше, КНЯЗЬ фольк. (під час весілля); СВА́ТАЧ розм. (той, хто сватається). Весільним столом котився сміх..  Словник синонімів української мови
9. суджений — Су́джений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. суджений — СУ́ДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до суди́ти. Найнеймовірніші чутки гасали по селах та хуторах: німці.. палять хліба в Грунському районі, вирубують ліси, щоб не заводилися партизани: ті, що були розкуркулені та суджені за Радянської влади...  Словник української мови в 11 томах