сховище

Сховище, -ща

с. Убѣжище, мѣсто, гдѣ прячутся. К. Бай. 81. Із сховища свого виходить вітер. К. Іов. 82.

Значення в інших словниках

1. сховище — схо́вище іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сховище — див. притулок; схованка  Словник синонімів Вусика
3. сховище — СХО́ВИЩЕ, а, ч. 1. Приміщення, споруда для зберігання чого-небудь. Ряди величезних амбарів та лабазів тіснилися понад берегом; гори степового золота, гори налитої сонцем пшениці, що її не вміщали сховища, розлягались просто під відкритим небом (О.  Словник української мови у 20 томах
4. сховище — -а, ч. 1》 Приміщення, споруда для зберігання чого-небудь. || Спеціальне приміщення у музеї, архіві, бібліотеці і т. ін., де зберігаються колекції, рукописи тощо; самі ці установи як місце зібрання і зосередження цінностей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сховище — СХО́ВАНКА (місце таємного зберігання чогось або перебування кого-небудь), СХОВ, СХО́ВИЩЕ, СХО́ВОК, ПОТАЙНИ́К, ТАЙНИ́К, ХО́ВАНКА розм., КРИЇ́ВКА розм., СПУД заст., ПЕРЕХО́ВОК діал., СКРИ́ТКА діал., НИ́ШПОРКА діал., ПІ́ДРІ (ПІ́ДРЯ) діал.  Словник синонімів української мови
6. сховище — СХО́ВИЩЕ, а, ч. 1. Приміщення, споруда для зберігання чого-небудь. Ряди величезних амбарів та лабазів тіснилися понад берегом; гори степового золота, гори налитої сонцем пшениці, що її не вміщали сховища, розлягались просто під відкритим небом (Гончар...  Словник української мови в 11 томах