сховище

схо́вище

-а, ч.

1》 Приміщення, споруда для зберігання чого-небудь.

|| Спеціальне приміщення у музеї, архіві, бібліотеці і т. ін., де зберігаються колекції, рукописи тощо; самі ці установи як місце зібрання і зосередження цінностей.

2》 Місце, де можна сховатися, укритися, захиститися від кого-, чого-небудь.

|| Спеціально обладнане приміщення, яке укриває від бомб, снарядів, отруйних, радіоактивних, хімічних речовин і т. ін.

3》 Вмістище для рідини; резервуар.

4》 рідко. Те саме, що схованка I 2).

Значення в інших словниках

1. сховище — схо́вище іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сховище — див. притулок; схованка  Словник синонімів Вусика
3. сховище — СХО́ВИЩЕ, а, ч. 1. Приміщення, споруда для зберігання чого-небудь. Ряди величезних амбарів та лабазів тіснилися понад берегом; гори степового золота, гори налитої сонцем пшениці, що її не вміщали сховища, розлягались просто під відкритим небом (О.  Словник української мови у 20 томах
4. сховище — СХО́ВАНКА (місце таємного зберігання чогось або перебування кого-небудь), СХОВ, СХО́ВИЩЕ, СХО́ВОК, ПОТАЙНИ́К, ТАЙНИ́К, ХО́ВАНКА розм., КРИЇ́ВКА розм., СПУД заст., ПЕРЕХО́ВОК діал., СКРИ́ТКА діал., НИ́ШПОРКА діал., ПІ́ДРІ (ПІ́ДРЯ) діал.  Словник синонімів української мови
5. сховище — СХО́ВИЩЕ, а, ч. 1. Приміщення, споруда для зберігання чого-небудь. Ряди величезних амбарів та лабазів тіснилися понад берегом; гори степового золота, гори налитої сонцем пшениці, що її не вміщали сховища, розлягались просто під відкритим небом (Гончар...  Словник української мови в 11 томах
6. сховище — Сховище, -ща с. Убѣжище, мѣсто, гдѣ прячутся. К. Бай. 81. Із сховища свого виходить вітер. К. Іов. 82.  Словник української мови Грінченка