ськання

Ська́ння, -ня

с. Исканіе (въ головѣ). КС. 1890. V. 339. Грин. III. 82.

Значення в інших словниках

1. ськання — ська́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. ськання — СЬКА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ська́ти і ська́тися. [Шкандибиха:] Свекрусі може б коли і в голову треба заглянути, – дарма! Хай свекруху хоч і нужа з'їсть! [Карпо:] То я її, мамо, піду покличу, щоб піськала [поськала] вам.  Словник української мови у 20 томах
3. ськання — -я, с., розм. Дія за знач. ськати і ськатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ськання — СЬКА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ська́ти і ська́тися. [Шкандибиха:] Свекрусі може б коли і в голову треба заглянути, — дарма! Хай свекруху хоч і нужа з’їсть! [Карпо:] То я її, мамо, піду покличу, щоб піськала [поськала] вам.  Словник української мови в 11 томах