темниченька

Темниця, -ці

ж.

1) Темная комната. Шиють шевчики у світлиці, а кравчики у темниці. н. п. Шейк.

2) Темница, тюрьма. Там стояла темниця кам'яная. Що у тій то темниці пробувало сімсот козаків, бідних невольників. АД. І. 230. Лучче було б, мій сину, на волі гуляти, як тепер із темниці в вікно виглядати. Грин. III. 690. ум. темничка, темниченька. КС. 1883. VI. 214.

Значення в інших словниках

1. темниченька — темни́ченька іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. темниченька — ТЕМНИ́ЧЕНЬКА, и, ж., нар.-поет. Зменш.-пестл. до темни́ця. А князь того не знав, бо якби знав, то і в темницю дочку завдав би... Он завдав би у темниченьку Свою дочку-єдиниченьку (Б. Грінченко).  Словник української мови у 20 томах
3. темниченька — -и, ж., нар.-поет. Зменш.-пестл. до темниця.  Великий тлумачний словник сучасної мови