тил

Тил, -лу

м.

1) Задняя часть, сторона чего нибудь. Шейк.

2) Прикладъ? Бачиш рушницю? Так тобі тилом і дам. Н. Вол. у. ум. тило́к, тило́чок.

Значення в інших словниках

1. тил — тил іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. тил — (на війні) г. запілля; п-к ТИЛОВИЙ, в-й запільний; п-к ТИЛЬНИЙ, задній, хвостовий, потиличний, (бік) зворотний, б. з. зворотній, не лицьовий.  Словник синонімів Караванського
3. тил — Запілля, позад  Словник чужослів Павло Штепа
4. тил — ТИЛ, у, ч. 1. Задня, зворотна частина, сторона чого-небудь; бік, протилежний передньому, лицьовому. Семінарія тилом виходить у цвинтар до собору (А.  Словник української мови у 20 томах
5. тил — У, ч. Сідниці. Тил прикрий: спідниця аж зовсім задерлась.  Словник сучасного українського сленгу
6. тил — Скорочено від тільки  Словник застарілих та маловживаних слів
7. тил — -у, ч. 1》 Задня, зворотна частина, сторона чого-небудь; бік, протилежний передньому, лицьовому. З тилу присл. — а) ззаду; б) задвірками, через чорний хід. 2》 Територія, розташована звичайно далі від лінії фронту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. тил — ТИЛ, у, ч. 1. Задня, зворотна частина, сторона чого-небудь; бік, протилежний передньому, лицьовому. Семінарія тилом виходить у цвинтар до собору (Свидн.  Словник української мови в 11 томах