тин
Тин, -ну
м. Плетень, тынъ. Чуб. VII. 392. Живе, як сорока на тину. посл. Ні в тин, ні в ворота. посл. ум. тино́к, тиночок.
Словник української мови ГрінченкаТин, -ну
м. Плетень, тынъ. Чуб. VII. 392. Живе, як сорока на тину. посл. Ні в тин, ні в ворота. посл. ум. тино́к, тиночок.
Словник української мови Грінченка