тихість

Тихість, -хости

ж.

1) Тишина, свойство тихаго. Шейк. Провадили ми наше діло в благодатній тихості. К. ХП. 10.

2) Кротость. Згадай, о Господи, раба твого Давида і тихість праведну його благого серця. К. Псал. 299.

Значення в інших словниках

1. тихість — ти́хість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. тихість — ТИ́ХІСТЬ, хості, ж. Стан і властивість за знач. ти́хий. Панталаха, порозрізувавши штаби, що оперізували піч, у найбільшій тихості здійняв верхню половину печі (І. Франко); З усією тихістю й обережністю, на які була здібна, почала [Єлена] стеження.  Словник української мови у 20 томах
3. тихість — -хості, ж. Стан і властивість за знач. тихий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тихість — Ти́хість, -хости, -хості, -хістю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. тихість — ТИ́ХІСТЬ, хості, ж. Стан і властивість за знач. ти́хий. Панталаха, порозрізувавши штаби, що оперізували піч, у найбільшій тихості здійняв верхню половину печі (Фр.  Словник української мови в 11 томах