толок
Толок, -ка
м.
1) = толк = товк. Треба брехні толок дать. Ном. № 6862. Ну, та той же старий чоловік, — тому б же на толок молодого наставляти. Кобел. у. випасти, спасти на то́лок. Придти на умъ, въ голову. Драг. 183. Шось як загуде, як зашумить поуз хату, а тому хлопчикові і випало на толок вийти подивиться. Драг. 79. Йому не спади на толок. Харьк. г.
2) Брусъ, которымъ утрамбовываютъ землю для тока. Лебед. у. Міусск. окр.
Словник української мови Грінченка