топити
Топити, -плю, -пиш
гл.
1) Топить, потоплять. Веди мене, моя мати, та де вода холодніша, топи мене, моя мати, а що я найкращіша. Мет. 263.
2) Топить (печь). Чужу хату топить — свої очі сліпить. Шейк.
3) Плавить, растапливать, вытапливать. З вас деруть ремінь, а з їх бувало й лій топили. топити скло. Выдѣлывать стекло. Шух. І. 18.
4) — молоко́. Топить молоко.
Словник української мови Грінченка