трухати —
тру́хати дієслово недоконаного виду бігти нешвидко рідко
Орфографічний словник української мови
трухати —
ТРУ́ХАТИ див. трю́хати.
Словник української мови у 20 томах
трухати —
(-аю, -аєш) недок.; крим., мол. 1. Відчувати страх, боятися чогось. Ти, чувишка, не трухай, погутаримо трохи, а там ще й додому проведемо (М. Омельченко, Свято біди). БСРЖ, 600; СЖЗ, 101; ЯБМ, 2, 432. 2. Про еякуляцію під час статевого акту або при мастурбації. БСРЖ, 600; СЖЗ, 101.
Словник жарґонної лексики української мови
трухати —
див. трюхати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
трухати —
ТРЮ́ХАТИ розм. (про тварин, перев. про коней — бігти дрібною риссю), ТРЮХИ́КАТИ розм., ТЮ́ПАТИ розм., ТЮПА́ЧИТИ (ТЮПА́ШИТИ) розм., ДРІБОТІ́ТИ (ДРІБОТА́ТИ) розм., ТРУ́ХАТИ розм., ТРУХИ́КАТИ розм.
Словник синонімів української мови
трухати —
ТРУ́ХАТИ див. трю́хати.
Словник української мови в 11 томах