Словник української мови Грінченка

туж

Туж

нар.

1) Слѣдомъ. А собака туж за ним. Шейк.

2) Вотъ-вотъ. Аж тут і на дворі туж-туж уже світає. Г. Арт. (О. 1861. III. 84).

Словник української мови Грінченка