тужавіти

Тужавіти, -вію, -єш

гл. Густѣть, крѣпнуть. Гріє сонце, а надто й вітер, то й тужавіє грязь. Могил. у.

Значення в інших словниках

1. тужавіти — тужа́віти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. тужавіти — Тверднути; (- городину) наливатися, пругшати; (- рідкий віск) гуснути.  Словник синонімів Караванського
3. тужавіти — див. сохнути; твердіти  Словник синонімів Вусика
4. тужавіти — [тужав'ітие] -в'ійеи  Орфоепічний словник української мови
5. тужавіти — ТУЖА́ВІТИ, іє, недок. Висихаючи, робитися твердим, щільним, тугим; тверднути. Після весняної поводі спадали річки, пересихали ручаї і тужавіли болота (Іван Ле); Сонце пробилося крізь туман, гріло землю, і вона парувала стиха, тужавіла...  Словник української мови у 20 томах
6. тужавіти — -іє, недок. Висихаючи, робитися твердим, щільним, тугим; тверднути. || Наливатися, робитися пругким.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. тужавіти — ТВЕРДІ́ТИ (ставати твердим, твердішим), ТВЕ́РДНУТИ, ТВЕРДІ́ШАТИ (ставати твердішим); ТУЖА́ВІТИ (висихаючи, ставати твердим, твердішим); БУЧАВІ́ТИ (про шкіру); ШКАРУБІ́ТИ розм., ШКАРУ́БНУТИ розм.  Словник синонімів української мови
8. тужавіти — ТУЖА́ВІТИ, іє, недок. Висихаючи, робитися твердим, щільним, тугим; тверднути. Після весняної поводі спадали річки, пересихали ручаї і тужавіли болота (Ле, Наливайко, 1957, 427); Сонце пробилося крізь туман, гріло землю, і вона парувала стиха, тужавіла...  Словник української мови в 11 томах