тулити
Тулити, -лю, -лиш
гл.
1) Прижимать, прикладывать, прилагать. Кожну сорочку тулила вона до лиця, до сухих безслізних очей. Левиц. І. 37. Тулила, неначе ненька свою дитину до грудей. Стор. МПр. 16. Подобалось душі вашій кріпацтво, так ви його і до християнства тулите. О. 1862. VI. Кост. 12.
2) Складывать, сжимать, свертывать. Книші тулить. Сим. 201.
Словник української мови Грінченка