турчати
Турча́ти, -чу́, -чи́ш
гл. = туркати. Невіхна й турчить йому, щоб відвіз та покинув де свою матір у полі. Чуб. II. 434.
Словник української мови ГрінченкаТурча́ти, -чу́, -чи́ш
гл. = туркати. Невіхна й турчить йому, щоб відвіз та покинув де свою матір у полі. Чуб. II. 434.
Словник української мови Грінченка