тучити

Тучити, -чу, -чиш

гл. Откармливать, питать, утучнять. Хазяйське око товар тучить. Рудч. Чп. 255.

Значення в інших словниках

1. тучити — Добре годувати [III]  Словник з творів Івана Франка
2. тучити — ту́чити дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. тучити — ТУ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, що, розм. Робити гладким, відгодовувати (перев. про тварин). У всьому відчувалась відсутність хазяйського ока. А відомо, що тільки хазяйське око товар тучить (П. Колесник).  Словник української мови у 20 томах
4. тучити — -чу, -чиш, недок., перех., розм. Робити гладким, відгодовувати (перев. про тварин).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тучити — ВІДГОДО́ВУВАТИ (про тварин — добре годуючи, вирощувати гладким),<F60314Р8.5І1С1> ЗАГОДО́ВУВАТИ рідше, ТУ́ЧИТИ розм. рідко; ВІДПО́ЮВАТИ (молоком або рідкою їжею). — Док.: відгодува́ти, загодува́ти, відпої́ти.  Словник синонімів української мови
6. тучити — ТУ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм. Робити гладким, відгодовувати (перев. про тварин). У всьому відчувалась відсутність хазяйського ока. А відомо, що тільки хазяйське око товар тучить (Кол., Терен.., 1959, 20).  Словник української мови в 11 томах