тьоп —
ТЬОП, ТЬОП-ТЬО́П, виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук від удару, стуку, падіння чого-небудь. Люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка, він так гарно вистукує: тьоп-тьоп (М. Стельмах). 2. розм. Уживається як присудок за знач. тьо́пати 1...
Словник української мови у 20 томах
тьоп —
ТЬОП, ТЬОП-ТЬО́П, виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук від удару, стуку, падіння чого-небудь. Люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка, він так гарно вистукує: тьоп-тьоп (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 33). 2. розм.
Словник української мови в 11 томах