тьоп
ТЬОП, ТЬОП-ТЬО́П, виг.
1. Звуконаслідування, що означає звук від удару, стуку, падіння чого-небудь.
Люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка, він так гарно вистукує: тьоп-тьоп (М. Стельмах).
2. розм. Уживається як присудок за знач. тьо́пати 1, 2.
Тьоп його по пиці (Сл. Б. Грінченка);
– Почимчикую: тьоп, тьоп, да й на пошту, грошики й подам Петрусеві (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)