тьоп
ТЬОП, ТЬОП-ТЬО́П, виг.
1. Звуконаслідування, що означає звук від удару, стуку, падіння чого-небудь.
Люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка, він так гарно вистукує: тьоп-тьоп (М. Стельмах).
2. розм. Уживається як присудок за знач. тьо́пати 1, 2.
Тьоп його по пиці (Сл. Б. Грінченка);
– Почимчикую: тьоп, тьоп, да й на пошту, грошики й подам Петрусеві (Ганна Барвінок).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тьоп — тьоп вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- тьоп — див. падати Словник синонімів Вусика
- тьоп — ТЬОП, ТЬОП-ТЬО́П, виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук від удару, стуку, падіння чого-небудь. Люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка, він так гарно вистукує: тьоп-тьоп (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 33). 2. розм. Словник української мови в 11 томах
- тьоп — Тьоп! меж., выражающее ударъ: хвать! Тьоп його по пиці! Полт. г. Словник української мови Грінченка