ублагати

Ублага́ти, -га́ю, -єш

гл. Умолить; умилостивить. Росердила миленького, да вже не вблагаю; хоть вблагаю, не вблагаю, да вже не такого. Мет. 66. Та святих отіх благала, — таки ж ублагала. Шевч. 260.

Значення в інших словниках

1. ублагати — ублага́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ублагати — УБЛАГА́ТИ (ВБЛАГА́ТИ), а́ю, а́єш, док., кого. 1. Благаючи, домогтися згоди виконати прохання, позитивного розв'язання чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
3. ублагати — (вблагати), -аю, -аєш, док., перех. 1》 Благаючи, домогтися згоди виконати прохання, позитивного розв'язання чого-небудь. 2》 рідко. Те саме, що умилостивити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ублагати — БЛАГА́ТИ (пильно, невідступно, пристрасно просити), ЗАКЛИНА́ТИ підсил., МОЛИ́ТИ підсил.; МОЛИ́ТИСЯ підсил. розм., ПРОСИ́ТИСЯ розм. (благати про співчуття, милосердя і т. ін.  Словник синонімів української мови
5. ублагати — УБЛАГА́ТИ (ВБЛАГА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех. 1. Благаючи, домогтися згоди виконати прохання, позитивного розв’язання чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах