убіляти

Убіля́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. убілити, -лю, -лиш, гл. Бѣлить, побѣлить. Ще полотна не вбілила. Г. Барв. 312. Біле моя, біле, тонка біла, як я тебе убілила. Мет. 313.

Значення в інших словниках

1. убіляти — убіля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. убіляти — УБІЛЯ́ТИ див. убі́лювати.  Словник української мови у 20 томах
3. убіляти — див. убілювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. убіляти — УБІЛЯ́ТИ див. убі́лювати.  Словник української мови в 11 томах