убіч

Убіч, убочу

м. убіч, убочі, ж.

1) Сторона (предмета), бокъ. Гол. Од. 62.

2) Косогоръ. Шейк. Сидить пугач на убочу, на вітер надувся. н. п.

Значення в інших словниках

1. убіч — убочу, ч. і убочі, ж. 1》 зах. Бік, грань. 2》 Косогір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. убіч — У́БІЧ, у́бочу, ч. і у́бочі, ж. 1. зах. Бік, грань. 2. Косогір, схил пагорба або гори.  Словник української мови у 20 томах