гл. Увѣнчать. І главу його чесную терном увінчали. Шевч. 601.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
увінчати —
увінча́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
увінчати —
УВІНЧА́ТИ див. уві́нчувати.
Словник української мови у 20 томах
увінчати —
див. увінчувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
увінчати —
сла́ва уві́нчує (укрива́є, покрива́є) / увінча́ла (укри́ла, покри́ла) кого, що. Хто-, що-небудь стає відомим, славнозвісним. Заслужена слава увінчала перші успіхи нового лікаря, і до нього почали приходити пацієнти (Л.
Фразеологічний словник української мови
увінчати —
ЗАКВІ́ТЧУВАТИ (прикрашати квітами, зіллям), КВІТЧА́ТИ, УКВІ́ТЧУВАТИ, ЗАМА́ЮВАТИ, МА́ЇТИ діал.; ЗАКОСИ́ЧУВАТИ, ЗАТИКА́ТИ заст. (волосся або головний убір); УВІ́НЧУВАТИ, ВІНЧА́ТИ поет. (вінком). — Док.
Словник синонімів української мови
увінчати —
УВІНЧА́ТИ див. уві́нчувати.
Словник української мови в 11 томах