уговоряти

Уговоряти, -ряю, -єш

сов. в. уговори́ти, -рю́, -риш, гл. Уговаривать, уговорить, урезонивать, урезонить. Козак дівку вговоряє: не плач, дівко, не журися. Мет. 79.

Значення в інших словниках

1. уговоряти — уговоря́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. уговоряти — УГОВОРЯ́ТИ див. угово́рювати.  Словник української мови у 20 томах
3. уговоряти — див. уговорювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. уговоряти — ЗАСПОКО́ЇТИ (заглушити, розвіяти чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання і т. ін.), УТІ́ШИТИ (ВТІ́ШИТИ), УТИХОМИ́РИТИ (ВТИХОМИ́РИТИ) рідше, ПОТІ́ШИТИ рідше, УГАМУВА́ТИ (ВГАМУВА́ТИ), СТІ́ШИТИ розм., УГО́ВТАТИ (ВГО́ВТАТИ) розм.  Словник синонімів української мови
5. уговоряти — УГОВОРЯ́ТИ див. угово́рювати.  Словник української мови в 11 томах