угородити

Угороджувати, -джую, -єш

сов. в. угороди́ти, -джу́, -диш, гл. Вонзать, вонзить, запускать, запустить (когти). Та вгородила в своє серденько гострий ніж. н. п. Немов хто гострий ніж угородив у серце старій Мотрі. Мир. ХРВ. 172.

Значення в інших словниках

1. угородити — угороди́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. угородити — УГОРОДИ́ТИ див. вгоро́джувати.  Словник української мови у 20 томах
3. угородити — ВСТРОМЛЯ́ТИ (УСТРОМЛЯ́ТИ) що (уводити щось гостре всередину чогось), ВСТРО́МЛЮВАТИ (УСТРО́МЛЮВАТИ), ЗАСТРО́МЛЮВАТИ, ЗАСТРОМЛЯ́ТИ, СТРОМЛЯ́ТИ, ВТИКА́ТИ (УТИКА́ТИ), ЗАТИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИ чим, ВГЛИ́БЛЮВАТИ (УГЛИ́БЛЮВАТИ) рідше; ВГАНЯ́ТИ (УГАНЯ́ТИ)...  Словник синонімів української мови