уджиґнути
Уджиґнути, -ну, -неш
гл.
1) Ужалить. Здруок, як уджиґне скотину, то зараз і впаде додолу. Грин. І. 251.
2) Хлеснуть, хватить. Уджиґнув батіжком по спині.
3) Шмыгнуть, удрать. Уджиґнув з хати.
4) = ушкварити. Таке бундячне весілля уджиґне, що ну! Котл. Н. П. 377. Прокашлявся і раз шмаркнувся, і річ таку їм уджиґнув. Котл. Ен. VI. 42.
Словник української мови Грінченка