уджиґнути

УДЖИҐНУ́ТИ (ВДЖИҐНУ́ТИ), ну́, не́ш, док., розм.

1. кого. Те саме, що ужа́лити.

Ґедзь уджиґнув.

2. кого, що і без прям. дод. Ударити, хльоснути.

Уджиґнув батіжком по спині (Сл. Б. Грінченка).

3. Побігти, утекти.

Уджиґнув з хати (Сл. Б. Грінченка).

4. що і без прям. дод. Зробити, сказати, влаштувати щось незвичайне.

Тогді до війська обернувся [Еней] .. І річ таку їм уджиґнув: – Козацтво! рицарі! Трояни! Храбруйте! наша, бач, бере (І. Котляревський);

[Бондар:] Та й уджиґну ж весілля я на славу! (І. Карпенко-Карий);

// Потанцювати з запалом.

[Степанида:] Мати казала, що весілля швидко .. От уджиґну вже та брязну підківками (М. Старицький).

Значення в інших словниках

1. уджиґнути — уджиґну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. уджиґнути — див. тікати  Словник синонімів Вусика
3. уджиґнути — (вджиґнути), -ну, -неш, док., розм. 1》 перех. Те саме, що ужалити. 2》 перех. і неперех. Ударити, хльоснути. 3》 неперех. Побігти, утекти. 4》 перех. і неперех. Зробити, сказати, влаштувати щось незвичайне. || Потанцювати з запалом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. уджиґнути — КУСА́ТИ (ранити зубами, жалом, хоботком тощо); ГРИ́ЗТИ (сильно хапати зубами; сильно жалити); ПРОКУ́ШУВАТИ (зубами наскрізь); ЗАКУ́ШУВАТИ (здавлювати, захоплюючи зубами); ЖАЛИ́ТИ, ТЯ́ТИ (ТНУ́ТИ), ШПИГА́ТИ, ЖИГА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. уджиґнути — Уджиґнути, -ну, -неш гл. 1) Ужалить. Здруок, як уджиґне скотину, то зараз і впаде додолу. Грин. І. 251. 2) Хлеснуть, хватить. Уджиґнув батіжком по спині. 3) Шмыгнуть, удрать. Уджиґнув з хати. 4) = ушкварити. Таке бундячне весілля уджиґне, що ну! Котл.  Словник української мови Грінченка