Значення в інших словниках
-
укоротити —
укороти́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
укоротити —
[ўкоротитие] = вкоротити -роучу, -отиеш; нак. -оти, -роут'іт'
Орфоепічний словник української мови
-
укоротити —
УКОРОТИ́ТИ див. укоро́чувати.
Словник української мови у 20 томах
-
укоротити —
див. укорочувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
укоротити —
укороти́ти / укоро́чувати язика́ (язи́к). 1. кому. Примушувати кого-небудь замовкнути або менше говорити. Сама аж киплю. Рада б і на досвітки її послати, щоб укоротити цокотухам язика (Ганна Барвінок). 2. чий, чийого. Помовчати, не говорити зайвого.
Фразеологічний словник української мови
-
укоротити —
ЗМЕ́НШУВАТИ (робити меншим обсяг, величину, кількість чого-небудь), УМЕНША́ТИ (ВМЕНША́ТИ) розм., УМЕ́НШУВАТИ (ВМЕ́НШУВАТИ) розм., УБАВЛЯ́ТИ (ВБАВЛЯ́ТИ) заст., ЗМЕНША́ТИ діал., УЙМА́ТИ діал., УМАЛЯ́ТИ рідко, УМА́ЛЮВАТИ рідко; ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
укоротити —
Укороти́ти, -рочу́, -ро́тиш, -ро́тять
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
укоротити —
УКОРОТИ́ТИ див. укоро́чувати.
Словник української мови в 11 томах