укоротити —
укороти́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
укоротити —
[ўкоротитие] = вкоротити -роучу, -отиеш; нак. -оти, -роут'іт'
Орфоепічний словник української мови
укоротити —
див. укорочувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
укоротити —
укороти́ти / укоро́чувати язика́ (язи́к). 1. кому. Примушувати кого-небудь замовкнути або менше говорити. Сама аж киплю. Рада б і на досвітки її послати, щоб укоротити цокотухам язика (Ганна Барвінок). 2. чий, чийого. Помовчати, не говорити зайвого.
Фразеологічний словник української мови