умовчати

Умовчати, -чу, -чиш

гл. Смолчать, помолчать. Вона така, що нікому не вмоччить. Богод. у. Горе не умовчить. Ном. № 2368.

Значення в інших словниках

1. умовчати — умо́вчати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. умовчати — [ўмоўчатие] = вмовчати -чу, -чиеш; нак. -оўч, -оўчтеи  Орфоепічний словник української мови
3. умовчати — УМО́ВЧАТИ див. умо́вчувати.  Словник української мови у 20 томах
4. умовчати — див. умовчувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. умовчати — ПРОМО́ВЧАТИ (не сказати, не заперечити, не відповісти на запитання; не суперечити комусь), ЗМО́ВЧАТИ, УМО́ВЧАТИ (ВМО́ВЧАТИ) розм.; ПЕРЕМО́ВЧАТИ (певний час). — Недок.: промо́вчувати, змо́вчувати, перемо́вчувати.  Словник синонімів української мови
6. умовчати — УМО́ВЧАТИ див. умо́вчувати.  Словник української мови в 11 томах