умовчати —
умо́вчати дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
умовчати —
УМО́ВЧАТИ див. умо́вчувати.
Словник української мови у 20 томах
умовчати —
див. умовчувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
умовчати —
ПРОМО́ВЧАТИ (не сказати, не заперечити, не відповісти на запитання; не суперечити комусь), ЗМО́ВЧАТИ, УМО́ВЧАТИ (ВМО́ВЧАТИ) розм.; ПЕРЕМО́ВЧАТИ (певний час). — Недок.: промо́вчувати, змо́вчувати, перемо́вчувати.
Словник синонімів української мови
умовчати —
УМО́ВЧАТИ див. умо́вчувати.
Словник української мови в 11 томах
умовчати —
Умовчати, -чу, -чиш гл. Смолчать, помолчать. Вона така, що нікому не вмоччить. Богод. у. Горе не умовчить. Ном. № 2368.
Словник української мови Грінченка