уносити

Уносити, -шу, -сиш

сов. в. унести, -су, -сеш, гл.

1) Вносить, внести. Він там уніс горілки і меду, і вина. Рудч. Св. І. 85. вно́сити в уха. Сообщать. Діти довго не вносили про се батькові у вуха. Грин. II. 153. Нащо сама берешся? Мені внось, що тобі не вгодно. МВ. (О. 1862. Ш. 42).

2) Только сов. в. Понять, усвоить. Павлог. у.

Значення в інших словниках

1. уносити — уно́сити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. уносити — ВНОСИТИ заносити; (нове) додавати; (до списку) вписувати; (вклад) робити; (гроші) платити, сплачувати; (хаос) викликати; (на розсуд) пропонувати, подавати; (у текст) записувати; (у банк) класти.  Словник синонімів Караванського
3. уносити — [ўносиетие] = вносити -ошу, -осиеш; нак. -ос', -ос'теи  Орфоепічний словник української мови
4. уносити — УНО́СИТИ див. вно́сити.  Словник української мови у 20 томах
5. уносити — уноситися, уночі див. вносити, вноситися і т. д.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. уносити — ЗАПИ́СУВАТИ (робити запис про що-небудь), ЗАНОТО́ВУВАТИ, НОТУВА́ТИ, ПРОТОКОЛЮВА́ТИ, ФІКСУВА́ТИ, ЗАФІКСО́ВУВАТИ, ВПИ́СУВАТИ (УПИ́СУВАТИ), ВНО́СИТИ (УНО́СИТИ), ЗАНО́СИТИ (робити запис, включаючи його до інших подібних). — Док.  Словник синонімів української мови
7. уносити — Уно́сити, див. вно́сити  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. уносити — УНО́СИТИ, УНО́СИТИСЯ, УНОЧІ́ див. вно́сити, вно́ситися і т. д.  Словник української мови в 11 томах