уносити —
уно́сити дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
уносити —
ВНОСИТИ заносити; (нове) додавати; (до списку) вписувати; (вклад) робити; (гроші) платити, сплачувати; (хаос) викликати; (на розсуд) пропонувати, подавати; (у текст) записувати; (у банк) класти.
Словник синонімів Караванського
уносити —
УНО́СИТИ див. вно́сити.
Словник української мови у 20 томах
уносити —
уноситися, уночі див. вносити, вноситися і т. д.
Великий тлумачний словник сучасної мови
уносити —
ЗАПИ́СУВАТИ (робити запис про що-небудь), ЗАНОТО́ВУВАТИ, НОТУВА́ТИ, ПРОТОКОЛЮВА́ТИ, ФІКСУВА́ТИ, ЗАФІКСО́ВУВАТИ, ВПИ́СУВАТИ (УПИ́СУВАТИ), ВНО́СИТИ (УНО́СИТИ), ЗАНО́СИТИ (робити запис, включаючи його до інших подібних). — Док.
Словник синонімів української мови
уносити —
Уно́сити, див. вно́сити
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
уносити —
УНО́СИТИ, УНО́СИТИСЯ, УНОЧІ́ див. вно́сити, вно́ситися і т. д.
Словник української мови в 11 томах
уносити —
Уносити, -шу, -сиш сов. в. унести, -су, -сеш, гл. 1) Вносить, внести. Він там уніс горілки і меду, і вина. Рудч. Св. І. 85. вно́сити в уха. Сообщать. Діти довго не вносили про се батькові у вуха. Грин. II. 153. Нащо сама берешся?...
Словник української мови Грінченка