упокій
Упокій, -кою
м.
1) Успокоеніе, покой. За дурною головою, нема ногам упокою. Ном. № 6682. з упоко́єм. Спокойно, въ покоѣ, въ спокойствіи. Хліб-сіль з упокоєм вічний час уживати. АД. II. 11.
2) Упокой. За упокой душі її псалтирь прочитає. Шевч. 595.
Словник української мови Грінченка