гл. Поймать на охотѣ. Он якого звіра вполювали. К. ЧР. 210.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
уполювати —
уполюва́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
уполювати —
УПОЛЮВА́ТИ див. упольо́вувати.
Словник української мови у 20 томах
уполювати —
(вполювати), -юю, -юєш, док., перех. Добути на полюванні (тварину).
Великий тлумачний словник сучасної мови
уполювати —
убива́ти / уби́ти двох зайці́в (два за́йці). Домагатися одночасного здійснення двох різних справ. Долгін думав, що вбиває двох зайців — доводить Куцевичу, який він йому відданий, і водночас ставить його в становище якоїсь залежності (Н.
Фразеологічний словник української мови
уполювати —
УПОЛЮВА́ТИ (ВПОЛЮВА́ТИ), ю́ю, ю́єш, док., перех. Добути на полюванні (тварину). — А ми з Мундзьом, бач, якого звіра уполювали! — І показав [Тоньо] кленя (Фр.
Словник української мови в 11 томах