уполювати
Уполювати, -люю, -єш
гл. Поймать на охотѣ. Он якого звіра вполювали. К. ЧР. 210.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- уполювати — уполюва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- уполювати — УПОЛЮВА́ТИ див. упольо́вувати. Словник української мови у 20 томах
- уполювати — (вполювати), -юю, -юєш, док., перех. Добути на полюванні (тварину). Великий тлумачний словник сучасної мови
- уполювати — убива́ти / уби́ти двох зайці́в (два за́йці). Домагатися одночасного здійснення двох різних справ. Долгін думав, що вбиває двох зайців — доводить Куцевичу, який він йому відданий, і водночас ставить його в становище якоїсь залежності (Н. Фразеологічний словник української мови
- уполювати — УПОЛЮВА́ТИ (ВПОЛЮВА́ТИ), ю́ю, ю́єш, док., перех. Добути на полюванні (тварину). — А ми з Мундзьом, бач, якого звіра уполювали! — І показав [Тоньо] кленя (Фр. Словник української мови в 11 томах