1. Словник української мови в 11 томах

уполювати

УПОЛЮВА́ТИ (ВПОЛЮВА́ТИ), ю́ю, ю́єш, док., перех. Добути на полюванні (тварину).

— А ми з Мундзьом, бач, якого звіра уполювали! — І показав [Тоньо] кленя (Фр., III, 1950, 353);

Одного разу, теж на облаві в Жорнівському лісі, недалеко від Боярки, вполював я.. хорошого зайчугу [зайця] (Рильський, Веч. розмови, 1964, 210);

Нарешті вчора Іван оленя вполював (Гжицький, Опришки, 1962, 212).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уполювати — уполюва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. уполювати — УПОЛЮВА́ТИ див. упольо́вувати. Словник української мови у 20 томах
  3. уполювати — (вполювати), -юю, -юєш, док., перех. Добути на полюванні (тварину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. уполювати — убива́ти / уби́ти двох зайці́в (два за́йці). Домагатися одночасного здійснення двох різних справ. Долгін думав, що вбиває двох зайців — доводить Куцевичу, який він йому відданий, і водночас ставить його в становище якоїсь залежності (Н. Фразеологічний словник української мови
  5. уполювати — Уполювати, -люю, -єш гл. Поймать на охотѣ. Он якого звіра вполювали. К. ЧР. 210. Словник української мови Грінченка