усмішка

Усмішка, -ки

ж. = усміх. До смерти не забуду його погляду, його усмішки. Стор. II. 215.

Значення в інших словниках

1. усмішка — у́смі́шка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. усмішка — УСМІШКА – УСМІХ – ПОСМІШКА – ПОСМІХ Усмішка. 1. Особливий порух м’язами обличчя (губ, очей), який показує схильність до сміху або виражає привіт, задоволення тощо. Мене здаля, як сонце, гріє Усмішка сонячна твоя (О.  Літературне слововживання
3. усмішка — Усміх, д. осміх; (в газеті) П. гумореска, сміховинка.  Словник синонімів Караванського
4. усмішка — I вищир, оскирячка, посміх, осмішка, посмішечка, посмішка, чушіх, усмішечка, усмішка Фразеологічні синоніми: крива усмішка; ледь помітна усмішка; лукава усмішка; недобра усмішка; скривлена усмішка; скривулена усмішка; удавана усмішка II див. усмішка  Словник синонімів Вусика
5. усмішка — Усміх, осміх  Словник чужослів Павло Штепа
6. усмішка — -и, ж. 1》 Особливий порух м'язами обличчя (губ, очей), який виражає схильність до сміху. || перев. чого. Цей порух як вираження чого-небудь. || Такий порух як вираз глузування, кепкування і т. ін.; посмішка. 2》 Гумористичний художній твір (перев. невеликий за розміром).  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. усмішка — У́СМІ́ШКА, и, ж. 1. Особливий порух м'язами обличчя (губ, очей), який виражає схильність до сміху. В Христі забігала усмішка на вустах, вона одвернулася, щоб не зареготатися (Панас Мирний); Шопена вальс... Ну хто не грав його І хто не слухав?...  Словник української мови у 20 томах
8. усмішка — Усьмішка людини є дуже ужиточна. Усмішка людини прихильно наставляє до неї інших.  Приповідки або українсько-народня філософія
9. усмішка — обдаро́вувати / обдарува́ти по́глядом (у́смішкою, по́смішкою і т. ін.) кого, перев. яким (якою). Дивитися на кого-небудь, виражаючи певні почуття. Текля .. ясною усиішкою обдаровувала запорошеного Сеня (тракториста) (К.  Фразеологічний словник української мови
10. усмішка — У́СМІ́ШКА, У́СМІХ, ПО́СМІШКА, О́СМІШКА рідше, О́СМІХ рідше; ПІВУ́СМІШКА, ПІВУ́СМІХ (ледве помітна, легка). Борис закивав нам головою, засміявся й так і од'їхав од нас із тією щасливою усмішкою (Є.  Словник синонімів української мови
11. усмішка — Усмі́шка, -шки, -шці; -мі́шки, -мі́шок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. усмішка — У́СМІ́ШКА, и, ж. 1. Особливий порух м’язами обличчя (губ, очей), який виражає схильність до сміху. В Христі забігала усмішка на вустах, вона одвернулася, щоб не зареготатися (Мирний, І, 1954, 265); Шопена вальс… Ну хто не грав його І хто не слухав?...  Словник української мови в 11 томах