усмішка
У́СМІ́ШКА, и, ж.
1. Особливий порух м’язами обличчя (губ, очей), який виражає схильність до сміху.
В Христі забігала усмішка на вустах, вона одвернулася, щоб не зареготатися (Мирний, І, 1954, 265);
Шопена вальс… Ну хто не грав його І хто не слухав? На чиїх устах Не виникала усмішка примхлива (Рильський, II, 1960, 21);
*У порівн. І злітає пісня, молода, крилата, як твоя усмішка, як зоря в гаю (Сос., II, 1958,56);
// перев. чого. Цей порух як вираження чого-небудь.
Усмішка щастя розіллялась по обличчю в старої (Коцюб., І, 1955, 88);
По застиглих обличчях пробігала усмішка печальної радості (Ірчан, II, 1958, 9);
// Такий порух як вираз глузування, кепкування і т. ін.; посмішка.
Я бачу, погляд твій палає від погорди, Усмішка на устах немов змія (Л. Укр., IV, 1954, 83);
— Так за чим же діло стало? — сказав військовий, і в його голосі вчулася Галині легенька усмішка (Крот., Сини.., 1948, 11);
Вона посміхнулася, але в той же час погасила усмішку, поправила волосся (Тют., Вир, 1964, 425).
◊ Крива́ у́смі́шка див. криви́й;
Обдаро́вувати (одаро́вувати) у́смі́шкою див. обдаро́вувати, одаро́вувати;
Обмі́нюватися (обміня́тися) у́смі́шками див. обмі́нюватися;
Подарува́ти у́смі́шку див. подарува́ти;
Пуска́ти (пусти́ти) у́смі́шку див. пуска́ти.
2. Гумористичний художній твір (перев. невеликий за розміром).
Цікавим оригінальним явищем на Закарпатті є сатира та гумор. Тут чимало казок, анекдотів, усмішок (Нар. тв. та етн., 6, 1966, 62);
Найбільше мене вабили і чарували і понині чарують народні веселі усмішки, перекази, лаконічні вислови і стислі коротенькі оповідання, із побуту народного взяті (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 77);
Семитомник — це перше, найбільш повне на сьогодні видання вибраних усмішок Остапа Вишні (Рад. літ-во, 4, 1966, 84).
Словник української мови (СУМ-11)