усмішка
У́СМІ́ШКА, и, ж.
1. Особливий порух м’язами обличчя (губ, очей), який виражає схильність до сміху.
В Христі забігала усмішка на вустах, вона одвернулася, щоб не зареготатися (Мирний, І, 1954, 265);
Шопена вальс… Ну хто не грав його І хто не слухав? На чиїх устах Не виникала усмішка примхлива (Рильський, II, 1960, 21);
*У порівн. І злітає пісня, молода, крилата, як твоя усмішка, як зоря в гаю (Сос., II, 1958,56);
// перев. чого. Цей порух як вираження чого-небудь.
Усмішка щастя розіллялась по обличчю в старої (Коцюб., І, 1955, 88);
По застиглих обличчях пробігала усмішка печальної радості (Ірчан, II, 1958, 9);
// Такий порух як вираз глузування, кепкування і т. ін.; посмішка.
Я бачу, погляд твій палає від погорди, Усмішка на устах немов змія (Л. Укр., IV, 1954, 83);
— Так за чим же діло стало? — сказав військовий, і в його голосі вчулася Галині легенька усмішка (Крот., Сини.., 1948, 11);
Вона посміхнулася, але в той же час погасила усмішку, поправила волосся (Тют., Вир, 1964, 425).
◊ Крива́ у́смі́шка див. криви́й;
Обдаро́вувати (одаро́вувати) у́смі́шкою див. обдаро́вувати, одаро́вувати;
Обмі́нюватися (обміня́тися) у́смі́шками див. обмі́нюватися;
Подарува́ти у́смі́шку див. подарува́ти;
Пуска́ти (пусти́ти) у́смі́шку див. пуска́ти.
2. Гумористичний художній твір (перев. невеликий за розміром).
Цікавим оригінальним явищем на Закарпатті є сатира та гумор. Тут чимало казок, анекдотів, усмішок (Нар. тв. та етн., 6, 1966, 62);
Найбільше мене вабили і чарували і понині чарують народні веселі усмішки, перекази, лаконічні вислови і стислі коротенькі оповідання, із побуту народного взяті (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 77);
Семитомник — це перше, найбільш повне на сьогодні видання вибраних усмішок Остапа Вишні (Рад. літ-во, 4, 1966, 84).
Значення в інших словниках
- усмішка — у́смі́шка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- усмішка — УСМІШКА – УСМІХ – ПОСМІШКА – ПОСМІХ Усмішка. 1. Особливий порух м’язами обличчя (губ, очей), який показує схильність до сміху або виражає привіт, задоволення тощо. Мене здаля, як сонце, гріє Усмішка сонячна твоя (О. Літературне слововживання
- усмішка — Усміх, д. осміх; (в газеті) П. гумореска, сміховинка. Словник синонімів Караванського
- усмішка — I вищир, оскирячка, посміх, осмішка, посмішечка, посмішка, чушіх, усмішечка, усмішка Фразеологічні синоніми: крива усмішка; ледь помітна усмішка; лукава усмішка; недобра усмішка; скривлена усмішка; скривулена усмішка; удавана усмішка II див. усмішка Словник синонімів Вусика
- усмішка — Усміх, осміх Словник чужослів Павло Штепа
- усмішка — -и, ж. 1》 Особливий порух м'язами обличчя (губ, очей), який виражає схильність до сміху. || перев. чого. Цей порух як вираження чого-небудь. || Такий порух як вираз глузування, кепкування і т. ін.; посмішка. 2》 Гумористичний художній твір (перев. невеликий за розміром). Великий тлумачний словник сучасної мови
- усмішка — У́СМІ́ШКА, и, ж. 1. Особливий порух м'язами обличчя (губ, очей), який виражає схильність до сміху. В Христі забігала усмішка на вустах, вона одвернулася, щоб не зареготатися (Панас Мирний); Шопена вальс... Ну хто не грав його І хто не слухав?... Словник української мови у 20 томах
- усмішка — Усьмішка людини є дуже ужиточна. Усмішка людини прихильно наставляє до неї інших. Приповідки або українсько-народня філософія
- усмішка — обдаро́вувати / обдарува́ти по́глядом (у́смішкою, по́смішкою і т. ін.) кого, перев. яким (якою). Дивитися на кого-небудь, виражаючи певні почуття. Текля .. ясною усиішкою обдаровувала запорошеного Сеня (тракториста) (К. Фразеологічний словник української мови
- усмішка — У́СМІ́ШКА, У́СМІХ, ПО́СМІШКА, О́СМІШКА рідше, О́СМІХ рідше; ПІВУ́СМІШКА, ПІВУ́СМІХ (ледве помітна, легка). Борис закивав нам головою, засміявся й так і од'їхав од нас із тією щасливою усмішкою (Є. Словник синонімів української мови
- усмішка — Усмі́шка, -шки, -шці; -мі́шки, -мі́шок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- усмішка — Усмішка, -ки ж. = усміх. До смерти не забуду його погляду, його усмішки. Стор. II. 215. Словник української мови Грінченка