1. Літературне слововживання

усмішка

УСМІШКА – УСМІХ – ПОСМІШКА – ПОСМІХ

Усмішка. 1. Особливий порух м’язами обличчя (губ, очей), який показує схильність до сміху або виражає привіт, задоволення тощо. Мене здаля, як сонце, гріє Усмішка сонячна твоя (О.Олесь); Хмельницький сховав у вусах усмішку (Н.Рибак); Наче подих той весняний, усмішка її (М.Терещенко); Малий усміхнувся, але то була смутна усмішка (Вал. Шевчук). 2. Гумористичний художній твір: вишневі усмішки Остапа Вишні.

Усміх, -у. Те саме, що усмішка 1. На устоньках її рожевих усміх сяє (М.Вороний); Айгюль ще зберігала усмішку на своїх устах, але усміх тепер був гіркий, зболений (П.Загребельний); Мою душу пройняло тепло, наче той усміх призначався мені (Є.Гуцало).

Посмішка. 1. Особливий вираз обличчя (губ, очей), що виражає глузування, іронічне ставлення до когось, чогось тощо. – Здоров, – придивляється Тимофій до жорсткої посмішки, яка нічого доброго не обіцяє людям (М.Стельмах); Хотів уколоти жартом, але стримався, зате глузливу посмішку приховати не зміг (А.Гудима); Вогонь зіниць від слова не ожив, У посмішці ховається осуда: – А що, з твоїх ліричних міражів Багато хліба в нашім домі буде? (Г.Чубач). 2. Те саме, що усмішка 1. На його обличчі грала лагідна посмішка (О.Досвітній); У моєї коханої очі ніжні і ніжна посмішка, що ж ніжніше – не знаю (В.Винниченко); Весела посмішка ніколи не збігала з гарненького обличчя дівчини (Ю.Шовкопляс); Варвара Павлівна заясніла посмішкою (В.Собко); Проміняться очі в старої, на поморщеному лиці квітує посмішка (А.М’ястківський).

Посміх, -у. 1. Те саме, що посмішка. – А, се ви!.. – мовила на вітання баронеса і ледве примітний посміх чувся в тих словах (Леся Українка); В очах Шмалія майнув посміх, а голос подобрішав (М.Стельмах); Вона скривила уста в подобизні посміху (П.Загребельний). 2. Глузливий жарт. [Іфігенія:] Невже тобі, суворій, грізній, личить Робити посміхи над бідними людьми?! (Леся Українка); Наталія Миколаївна не знала, як їй прийняти ті Довбнині речі: чи за посміх над її злиднями, чи над її непорядком (Панас Мирний). 3. Той, з кого глузують; посміховисько. З посміху люди бувають (прислів’я); Цілу ніч прождав я... Сором і безслав’я! Хлопця одурила, Посміхом зробила! (О.Олесь).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. усмішка — у́смі́шка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. усмішка — Усміх, д. осміх; (в газеті) П. гумореска, сміховинка. Словник синонімів Караванського
  3. усмішка — I вищир, оскирячка, посміх, осмішка, посмішечка, посмішка, чушіх, усмішечка, усмішка Фразеологічні синоніми: крива усмішка; ледь помітна усмішка; лукава усмішка; недобра усмішка; скривлена усмішка; скривулена усмішка; удавана усмішка II див. усмішка Словник синонімів Вусика
  4. усмішка — Усміх, осміх Словник чужослів Павло Штепа
  5. усмішка — -и, ж. 1》 Особливий порух м'язами обличчя (губ, очей), який виражає схильність до сміху. || перев. чого. Цей порух як вираження чого-небудь. || Такий порух як вираз глузування, кепкування і т. ін.; посмішка. 2》 Гумористичний художній твір (перев. невеликий за розміром). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. усмішка — У́СМІ́ШКА, и, ж. 1. Особливий порух м'язами обличчя (губ, очей), який виражає схильність до сміху. В Христі забігала усмішка на вустах, вона одвернулася, щоб не зареготатися (Панас Мирний); Шопена вальс... Ну хто не грав його І хто не слухав?... Словник української мови у 20 томах
  7. усмішка — Усьмішка людини є дуже ужиточна. Усмішка людини прихильно наставляє до неї інших. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. усмішка — обдаро́вувати / обдарува́ти по́глядом (у́смішкою, по́смішкою і т. ін.) кого, перев. яким (якою). Дивитися на кого-небудь, виражаючи певні почуття. Текля .. ясною усиішкою обдаровувала запорошеного Сеня (тракториста) (К. Фразеологічний словник української мови
  9. усмішка — У́СМІ́ШКА, У́СМІХ, ПО́СМІШКА, О́СМІШКА рідше, О́СМІХ рідше; ПІВУ́СМІШКА, ПІВУ́СМІХ (ледве помітна, легка). Борис закивав нам головою, засміявся й так і од'їхав од нас із тією щасливою усмішкою (Є. Словник синонімів української мови
  10. усмішка — Усмі́шка, -шки, -шці; -мі́шки, -мі́шок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. усмішка — У́СМІ́ШКА, и, ж. 1. Особливий порух м’язами обличчя (губ, очей), який виражає схильність до сміху. В Христі забігала усмішка на вустах, вона одвернулася, щоб не зареготатися (Мирний, І, 1954, 265); Шопена вальс… Ну хто не грав його І хто не слухав?... Словник української мови в 11 томах
  12. усмішка — Усмішка, -ки ж. = усміх. До смерти не забуду його погляду, його усмішки. Стор. II. 215. Словник української мови Грінченка